Пищевая промышленность Украины. Проблемы и перспективы развития /на укр. языке/

За станом виробничо-технічної бази, структурою, техніко-економічними показниками й розвитком
інфраструктури харчова промисловість України значно відстає від економічно розвинених країн,
особливо щодо комплексної переробки сировини, механізації і автоматизації виробничих процесів, а
також фасування та упаковки продукції.
Незважаючи на винятково сприятливі грунтово-кліматичні умови, населення ще не повністю
забезпечене високоякісними продовольчими товарами. Останнім часом Україна втрачає зовнішні ринки
збуту продовольчих товарів, а внутрішній заповнений зарубіжними продуктами (нерідко низької якості),
тимчасом як для їх виробництва є всі необхідні сировинні ресурси й виробничі потужності.
Загальна економічна криза, значний спад виробництва сільськогосподарської продукції,
заборгованість по заробітній платі та пенсіях, бартери-зація економічних відносин, нестача фінансових і
матеріальних ресурсів, їх подорожчання негативно впливають на результати роботи підприємств
харчової промисловості. Зокрема, торік в Україні харчової продукції вироблено на 14,6 % менше, ніж
попереднього року. Обсяги виробництва скоротилися в усіх областях, крім Сумської. Значно
зменшилося виробництво цукру, олії, маргаринової продукції, хліба, хлібобулочних і макаронних ви-
робів, борошна, крупів, а також продуктів для дитячого харчування. Внаслідок цього зменшилося
споживання основних харчових продуктів в розрахунку на душу населення.
Зменшується виробництво м'ясної і молочної продукції. Торік виробництво продукції з незбираного
молока порівняно з 1996 роком скоротилося на 31,8 %, масла тваринного на 29,8, м'яса й субпродуктів І
категорії на 29,5, сирів жирних на 21,4 %. Це пояснюється зменшенням поголів'я худоби і птиці не
лише в суспільному, а й у приватному секторі (за винятком поголів'я корів).
Аналіз такого спаду виробництва свідчить, що на 60 % він спричинений скороченням обсягів переробки
сільськогосподарської сировини.
Лише 20% худоби, птиці й
молока, вироблених у всіх категоріях господарств, надійшло на промислову переробку, решту ре-
алізовано без попередньої обробки на ринках, комерційним структурам або перероблено в цехах, які не
забезпечують комплексного використання сировини та високої якості продукції. Потужності м'ясо- та
молокопереробних підприємств використано лише на 1820 %, що негативно вплинуло на собівартість
та ціни.
На 23% порівняно з 1996 роком зменшилися поставки цукрових буряків. Впродовж останніх років
знижується виробництво цукру. Торік його вироблено лише 2 мільйони тонн (у 1990 році 5,4
мільйона тонн). Усе це зумовлено скороченнямченням посівних площ, зниженням врожайності буряків
та їх цукристості, а також відсутністю єдиної державної політики щодо розвитку галузі.
Важливий напрямок виходу цукрової галузі з кризи вирішення питання кредитування та створення
умов для її Іефективного функціонування. Виникає потреба в законодавчому врегулюванню
врегулюванні всіх цих проблем, прийнятті Закону "Про регулювання виробництва й реалізації цукру".
Складні часи переживає і олійножирова галузь, на підприємтва якої надійшло лише 25%
насіння соняшнику поточного врожаю, решту вивезено за межі держави. цього року може
повторитися ситуація, коли через дефіцит сировини всі олійні заводи достроково припинять
роботу, а ціни на олію різко зростуть, що призведе до збільшення експорту цієї продукції. Слід
зазначити, що при вивезенні сировини замість продукції держава втрачає значні кошти.
Переробка 1 тонни насіння соняшнику на олію забезпечує на 100 грн. Прибуток більший, ніж
експорт такої кількості насіння. Рафінування і розфасування олії це ще додатково 320 грн.
Від переробки насіння соняшнику прибуток втричі більший, ніж від його продажу за кордон.
Отже, від експорту 1,3 млн. тонн насіння держава втратила 35 млн. грн. і понад 570 тис. тонн
цінних кормів для тваринництва.
Для використання цих резервів необхідно вжити термінових заходів щодо тарифного й нетарифного
регулювання експорту насіння соняшнику.
На скорочення виробництва харчових продуктів вплинуло звуження внутрішнього ринку
продовольства через низьку купівельну спроможність населення, а також втрата зовнішніх ринків. На
роботі підприємств негативно позначається імпорт продукції з консервантами, що подовжує термін її
зберігання. Тим часом з торговельної мережі витісняється якісна вітчизняна продукція.
Актуальною залишається проблема збуту с'пирту етилового харчового. У результаті переорієнтації
експорту з традиційних країн лише на Російську Федерацію і запровадженням нею 1997 року митних
обмежень на ввезення українського спирту, а також ускладнення умов транзиту його через територію